Безробітна молодь світу: в повітрі запах революції?

 Дон Тепскот

 The Guardian понеділок 4 квітня 2011

 Червоною ниткою революцій в Тунісі та Єгипті та протестів на Близькому Сході і Північній Африці є здебільшого високий рівень безробіття молоді. В регіоні не може знайти роботу 24% молоді. Варто відзначити, що протестувальники закликали до демократії, та все ж потужним каталізатором стали не існуючі можливості працевлаштування.

Рівень безробіття серед молоді є аналогічно загрозливим в інших частинах світу. В Об'єднаному Королівстві молоді люди віком від 16 до 24 років становлять близько 40% всіх незайнятих, що засвідчує те, що майже один млн дорослої молоді є безробітними. В Іспанії кількість таких більше ніж 40%. У Франції цей показник становить трохи більше 20%, а в США – 21%. Кількість країн, де молодь припиняє шукати роботу, збільшується. Нещодавнє дослідження у Великобританії виявило: більше ніж половина опитаних віком від 18 до 25 років розмірірковували про еміграцію через відсутність перспектив знайти роботу.

Безробітні молоді люди склали більшу частину тих, хто пройшов маршем в Лондоні 26 березня на знак протесту проти економічної політики уряду. На щастя, протест мав в основному мирний характер. Однак рівень безробіття молоді залишатиметься високим, а коаліційні заходи жорсткої економії не допоможуть. Ми обманюємо себе, якщо вважаємо, що молодь продовжуватиме бути стоїчною і шанобливою до влади.

Сьогоднішнє суспільство не в змозі виконати свої обіцянки молодим людям. Ми казали, що коли вони важко працюватимуть, триматимуться подалі від неприємностей і вчитимуться в школі, то матимуть процвітаюче та повноцінне життя.  Як виявилось, ми були неправі або ж і нечесні. А тоді, ми насипали солі на рану, мовляв, перебуваємо на стадії «одужання від безробіття» - що стало оксимороном для молодих людей, які сподівалися на виправдання своїх надій.

Поширене безробіття серед молоді є одним з аспектів більш глибокого провалу. Суспільство, яке ми передаємо сьогоднішнім молодим людям, серйозно травмоване. Більшість інституцій, які нам добре служили протягом десятиліть чи навіть століть немовби завмерли і не спроможні рухатися далі. Світова економіка, наша індустрія фінансових послуг, уряди, охорона здоров'я, медіа та інституції для вирішення глобальних проблем на кшталт ООН докладають всіх зусиль. Я переконаний, що індустріальна епоха разом зі своїми інституціями врешті вичерпали себе.

Саме молодь несе на собі основний тягар наших невдач. Сповнені завзяття і відносно вільні від відповідальності, вони традиційно є поколінням, яке найбільше приваблюють питання статус-кво і влади. П'ятдесят років тому покоління бейбібумерів, маючи доступ до інформації через нове диво – телебачення, досягнувши університетського віку, відкладали створення сімей на пізніше, таким чином кидали виклик урядовій політиці та соціальним нормам. Світ охопила радикалізація молоді, кульмінацією якої стали вибухові протести, насильство і репресивні заходи уряду в Європі, Азії та Північні Америці.

У травні 1968 року в Парижі протести, що розпочалися як сидячі студентські страйки проти уряду Шарля Де Голля і капіталістичної системи переросли у двотижневий загальний страйк, в якому взяли участь понад 11 млн робітників. Молодь відіграла ключову роль під час так званої Празької Весни в Чехословаччині того ж року. Наприкінці 60-х років студентський рух набирає обертів у Західній Німеччині. Радикалізація молоді в Сполучених Штатах почалася з руху за громадянські права, поширилася в рух за права жінок та інші проблеми, і вилилася у протести проти війни у В'єтнамі.

Молодь сьогодні має ту ж демографічну міць, що й колись її бунтівні батьки. В Північній Америці відгомін вибуху народжуваності є гучнішим за сам вибух. Приріст народжуваності у Південній Америці –величезний і ще більшим він є в Африці, на Близькому Сході та в Азії. Більшість населення світу – це люди віком до 30-ти  і 27% з яких – менше 15-ти років.

Радикалізація бейбібумерів 60-х ґрунтувалась на юнацькій надії та ідеології. Демонстранти виступали проти війни, відстоювали торжество молодіжної культури та можливості для нового виду громадського порядку. Сьогоднішня кипляча радикалізація молоді сильно відрізняється. Вона корениться не лише в безробітті, а й в особистих зруйнованих мріях, недбайливому ставленні та несправедливості. Молоді люди відчужені; свідченням цього є падіння явки молодих виборців під час голосування. Вони повертаються спиною до системи.

Найбільш тривожним є те, що сучасна молодь має під рукою інтернет, найпотужніший інструмент щоб з'ясувати, що ж відбувається, для інформування та організації колективних реакцій. Цифрові інтернет-інструменти такі як Twitter, Facebook чи YouTube зіграли важливу роль у туніських і єгипетських революціях.

Нам слід зробити створення нових робочих місць найважливішим пріоритетом. Нам необхідно заново відкрити інституції, все - від фінансової галузі до моделей освіти та науки, щоб запустити нову світову економіку. Нам необхідно зайняти сучасну молодь, а не підвищувати плату за навчання чи скорочувати витрати на перепідготовку. Нам слід плекати їх запал, пристрасть та досвід. Ми повинні допомогти їм скористатися перевагами нових веб-інструментів і брати участь у перетворенні світу на більш процвітаючий, справедливий і стійкий.

Якщо ми не вдамося до таких заходів, ми ризикуємо спровокувати конфлікт поколінь, що стане блідим у порівнянні з радикалізацією молоді 60-х в Європі та Північній Америці.